Відійшов у Вічність ветеран війни та праці Андрій Маркович Братко
Дата: 05.05.2021 11:43
Кількість переглядів: 51
4 травня 2021 року, на 98-му році життя перестало битися серце ветерана війни й праці, учасника бойових дій Великої Вітчизняної війни Братка Андрія Марковича. Лише кілька днів він не дожив до 76-ї річниці Великої Перемоги...
Крилаті слова народної пісні "Коли країна накаже бути героєм, у нас героєм може стати кожен" повною мірою стосуються й Андрія Марковича Братка, який виявив у боях відвагу й героїзм.
Народився він 13 грудня 1923 року в с. П’ятигори Тетіївського району Київської області. Закінчив 8 класів у рідному селі, школу ФЗН і працював вальцювальником на кабельному заводі.
У 1941 році завод разом із його працівниками евакуювали в місто Свердловськ. Через рік 18-річного Андрія Братка забрали в армію.
За 2 місяці юні призовники опанували зброю, вивчили тактику бою, і по закінченні основного навчання їх відправляють на фронт. Готували на Сталінград, але ворожі війська були вже під Москвою, і юнаків направляють на захист столиці. Тут відбулося перше бойове хрещення.
5 грудня 1942 року 39-та стрілецька рота 60-го стрілецького полку пішла у бій поблизу селища Саксони.
Двісті молодих солдат мужньо боролися на полі бою, та ворогу все ж таки вдалося розсекретити бойове завдання. Фашисти давали 15 хвилин, щоб рота здалася, - в іншому випадку, вони погрожували обстрілом з усіх видів зброї. Небагатьом вдалося врятуватися.
Живими під час страшного бою залишилися тільки троє, яким тоді вдалося врятуватися. Пощастило і Андрію Марковичу.
Друге бойове хрещення відбулося 17 січня 1943 року. Обороняли місто Веліш Калінінської області.
Бій був тривалим та запеклим, була артилерія, «катюші», йшли танки, відбивалися з окопів, наступали на німців в атаку.
Андрій Маркович був зв’язковим командира роти. Йому було доручено перевірити німецькі траншеї, щоб не залишилося жодного ворога.
Взявши з собою ще одного солдата, він пішов у розвідку. Та коли вони проверталися назад, фашисти помітили їх і відкрили вогонь з міномета.
Товариша було вбито. Андрія Марковича ранило в обидві ноги та груди. Непритомний солдат лежав, стікаючи кров'ю, доки його не знайшов санітар. У медсанбаті, що знаходився за 10 км від передової, Андрію Марковичу зробили операцію. Потім відправили в шпиталь.
Через 11 місяців лікування в місті Іваново його комісують як непридатного до сторокової служби і направляють до Москви у воєнізовану охорону особливо важливих об'єктів.
У 1945 році Андрій Маркович брав участь у військовому параді в Москві.
У 1947 році демобілізувався і повернувся в рідне село.
У 1959 році, закінчивши заочне відділення Уманського педагогічного училища, як учитель 1-4 класів з ухилом музики і співів викладає в П'ятигірській школі Тетіївського райрну музику, співи та курс фізичного виховання учнів. Керує хором й оркестром народних інструментів. Допомагає зводити нове шкільне приміщення, розбиває спортивний майданчик, організовує деревонасадження біля нової школи.
У 1983 році пішов на заслужений відпочинок після 32-літньої педагогічної роботи.
Як учасник бойових дій нагороджений орденами Вітчизняної війни, «За мужність», медалями «За бойові заслуги», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.", ювілейними відзнаками.
Світла і вічна пам'ять Андрію Марковичу!
Завжди пам'ятаймо про військовий і трудовий подвиг його покоління...
