У ТЕТІЄВА МОЖЕ З’ЯВИТИСЯ МІСТО-ПОБРАТИМ ЗА ОКЕАНОМ
Іноземну мову вивчати до вподоби багатьом школярам. Та ті наші співвітчизники, котрим випало сидіти за шкільною партою в часи існування Радянського Союзу, розуміли, що їхні знання з англійської чи французької їм навряд чи вдасться застосувати при спілкуванні з носіями цих мов, адже побувати в країнах, які тоді називали капіталістичними, випадало зазвичай людям з неординарними долями - політикам, дипломатам, визначним митцям, відомим спортсменам. Нині ж грунтовне вивчення бодай однієї з іноземних мов (насамперед - англійської) стає життєвою необхідністю для кожного з тих, хто бачить себе в майбутньому успішною людиною, адже світ став більш відкритим.
"Відкритий світ" - саме так називається програма, в рамках реалізації якої вдалося побувати в нинішньому році у Сполучених Штатах Америки двом нашим краянам - міському голові Р.В. Майструку та керівникові апарату райдержадміністрації О.П. Возному. На прохання редакції своїми враженнями про поїздку поділився очільник територіальної громади нашого міста.
- Руслане Володимировичу, чи доводилось вам раніше бувати в далекому зарубіжжі?
- Так, близько десяти років тому, в часи студентської юності, прожив вісім місяців у Великобританії, поблизу Лондона. Я потрапив у число тих студентів Білоцерківського аграрного, університету, які проходили там виробничу практику. Тож і враженнями яскравими збагатився на все життя, й знання з англійської поглибив, навчившись спілкуватися цією мовою у сфері сільськогосподарського виробництва та в побуті. До речі, на зароблені у вільний від стажування час гроші побував тоді й в інших європейських країнах - Франції, Німеччині, Італії, Нідерландах. Мені пропонували залишитись у Великобританії, зайнявши вакантне місце агроменеджера. Та я з тих людей, які не уявляють свого життя без рідного краю. Звичайно, оплата праці у цій розвиненій країні незрівнянно вища, ніж у нас, але що ж буде з Україною, якщо всі молоді її громадяни замість того, щоб змінювати життя на краще у своїй державі, подадуться кудись у світи шукати вигоди особисто для себе?..
- А якою є історія вашої недавньої закордонної поїздки?
- Моя подорож до Сполучених Штатів Америки - одна з багатьох поїздок, здійснених за час існування програми "Відкритий світ", схваленої Конгресом США у 1999 році. Мета цієї програми - надати молодим лідерам пріоритетних сфер суспільної діяльності з пострадянських країн можливість познайомитись з американським досвідом політичного, ділового та громадського життя, що має сприяти кращому взаєморозумінню на міжнародному рівні. Слід сказати, що всі витрату пов'язані з цими поїздками (включаючи й оплату квитків за авіаперельоти), повністю бере на себе американська сторона. Мені випало поїхати до Сполучених Штатів у складі української делегації посадових осіб та активістів органів місцевого самоврядування. Скористатися шансом на те, щоб вибороти право стати її членом (відбір кандидатур був конкурсним), запропонувало правління Асоціації міст України. Самовисування для участі в цій програмі не допускається, адже до делегації, яка представляє нашу країну за кордоном, не повинні потрапити випадкові люди.
- Чи багато часу ви провели у Сполучених Штатах, і де саме вам вдалося там побувати?
- Після тринадцятигодинного двоетапного перельоту (Київ - Франкфурт-на Майні, Франкфурт - на Майні - Вашингтон) ми прибули у столицю США. Прилетіли о шостій вечора за місцевим часом (у Києві була вже одинадцята година). Отож якихось масштабних заходів у цей день для нас не проводили. Розмістились у п'ятйзірковому готелі "Хілтон" (він належить родині голлівудської зірки Перес Хілтон) й встигли трохи погуляти по місту. Наступний день видався надзвичайно насиченим різними заходами, адже програма нашого перебуванням США була розрахована на десять діб, при чому у Вашингтоні Члени нашої делегації мали провести всього лише неповних дві доби, а решту часу (розбившись на невеликі підгрупи) - у різних штатах країни.
- Чим вам найбільше запам'ятався час, проведений у Вашингтоні?
- Після того, як у Бібліотеці Конгресу нас познайомили під час оглядової лекції з особливостями державного устрою США,- почалася групова робота. Групи учасників цієї робочо-екскурсійної поїздки зустрічалися й спілкувались з сенаторами та членами палати представників. (Конгрес США двопалатний і складається зі ста сенаторів та 435 представників). Зустрічі були організовані в знаменитому Капітолії, де проходять засідання обох палат. Нам вдалося в цей день на власні очі побачити, як відбуваються засідання сенату та палати представників.
Відвідання Білого дому до плану поїздки не входило, але ми побували біля будівлі, де живе й працює президент США. Були дуже вражені тим, що вона аж ніяк не монументальна; це невелика двоповерхова споруда, не більша від нашої міської ради. Зовсім не помпезним був і кортеж автомобілів, в одному з яких під'їхала в цей час до Білого дому держсекретар Хіларі Клінтон.
Увечері ми побували на прийомі в посольстві України в США. Мали, нагоду поспілкуватися там не тільки з працівниками посольства, а й з жителями США – насамперед тими, які мають українське походження. Члени нашої делегації одягнули на прийом вишиванки, й американці були в захопленні від цих витворів нашого національного декоративно-прикладного мистецтва. Вони жваво цікавились різними сторонами життя українського суспільства, виявляли щиру приязнь до нас. На прощання обмінялися з нами візитками.
Наступного дня продовжили знайомитись з містом. Не могли не побувати біля пам'ятника Тарасові Шевченку, встановленому на кошти переселенців з України. Серця наші сповнювала гордість від того, що тут, за океаном, знають і шанують нашого геніального Поета.
На жаль, в ролі екскурсантів, що оглядають визначні місця Вашингтона, в той день (це вже третій день нашого перебування в Америці) ми побули недовго - в післяобідню пору відправились невеликими групами в різні штати країни. Я з чотирма іншими членами делегації здійснив авіапереліт до Денвера, а потім до найбільшого міста штату Нью-Мексико - Альбукерке. Звідти менш як за годину доїхали мікроавтобусом до столиці штату - Санта-Фе. До речі, стан автодоріг в Америці можна назвати ідеальним.
- Мабуть, від перебування в цьому куточку Сполучених Штатів у вас залишились не менш яскраві враження, ніж від ознайомлення зі столицею держави?
- Безперечно. Почну з того, що цей американський регіон, розташований поблизу Мексики, дуже колоритний. Місто Санта-Фе, засноване в 1608 році іспанськими завойовниками, - одне з найстаріших в Америці (друге за древністю після Сейт-Огастіна). Столицю Нью-Мексико часто називають "містом інакшості". Визначальним для її архітектурного обличчя є так званий стиль пуебло: невисокі споруди з пласкими дахами та виступаючими брусами. (Вже більш як півсторіччя робити забудови в іншому стилі не дозволяється).
Санта-Фе – важливий культурно-мистецький центр: тут є більше двохсот художніх галерей, відомий у всьому світі оперний театр. Крім того в цьому місті систематично організовуються міжнародні фольклорні фестивалі.
Столиця штату Нью-Мексико з її багатою культурною скарбницею, напрочуд комфортним кліматом і чудовими гірськими краєвидами притягальна не лише для туристів, а й для численних художників. У 2005 році Санта-Фе було віднесене ЮНЕСКО до числа креативних міст світу (усього їх є троє).
За кількістю населення це місто належить до числа невеликих (усього 68 тисяч жителів) Латиноамериканців за походженням - майже половина - 48%. Значну частину населення Санта-Фе складають немолоді й досить заможні люди, які вирішили на схилі віку поселитися в цьому незвичайному місті, втішаючись всім тим, що їм дає проживання тут. Для цієї категорії населення (та й для жителів столиці Нью-Мексико взагалі) характерною є надзвичайно висока соціальна активність: в місті нараховуються сотні громадських організацій, і тисячі громадян працюють в них як волонтери.
Саме такими комунікабельними, налаштованими на добротворчість американцями пенсійного віку виявились Лоуренс та Зельда Кокси - англомовне подружжя, в якого я поселився у Санта-Фе. У господаря дому, колишнього співробітника національної лабораторії з ядерних досліджень, та його дружини, яка до виходу на пенсію була менеджером з інформаційних систем, - багато захоплень. В числі їхніх хобі - й вивчення іноземних мов. Знають вони, як з'ясувалося, трохи й російську. Так що ми розмовляли двома мовами, і мені було дуже приємно спілкуватися з цими неординарними й такими доброзичливими людьми.
Не можу не згадати й про корінне населення штату, яке, як правило, живе за межею міст - у поселеннях (пуебло), розташованих на землях, переданих урядом США у власність територіальним громадам. Сучасні індіанці прилучилися до всіх благ цивілізованого світу, втративши, однак, при цьому чи не повністю свою національну самобутність. Правда, індіанське декоративно-прикладне мистецтво розвивається досить успішно: жителі пуебло масово виготовляють різні сувеніри для продажу численним туристам.
Найбільш освічені й соціально активні представники аборигенного населення мають змогу потрапити в ряди американської політичної еліти. Під час поїздки до одного з пуебло, де ми знайомились з особливостями місцевого самоврядування цієї категорії громадян США, нам випало поспілкуватися з індіанцем, який є членом -палати представників законодавчих зборів штату.
- За час гостювання у Санта-Фе ви, мабуть, досконало вивчили структуру місцевої влади.
- Так, бо для цього ми в Америку насамперед і приїхали. Головним органом виконавчої влади Нью-Мексико є федеральне управління штату, яке очолює губернатор Сусан на Мартинес, перша жінка-губернатор латиноамериканського походження в Сполучених Штатах. А головна законодавча структура - законодавчі збори, які складаються; як і Конгрес США, з двох палат - палати сенаторів та палати представників. Правда, вибори сенаторів до парламенту штату проводяться частіше, ніж вибори членів відповідної палати Конгресу США (відповідно через чотири та шість років). А от склад палати представників як у вищому законодавчому органі країни, так і на рівні штату змінюється через кожних два роки. Законодавчі збори засідають раз на рік, і тривалість цих засідань різна: в парні роки – один місяць, у непарні - два.
Одним з головних питань порядку денного зазвичай буває бюджетне. Зарплати за свою роботу парламентарі штату не отримують: компенсуються лише витрати на харчування, проживання в готелі та проїзд.
Однак передвиборна боротьба завжди дуже напружена, адже бути сенатором чи представником у парламенті штату престижно. Зрештою, для тих, хто мріє про те, щоб вершити долю всієї країни в Конгресі США, - це можливо, початок шляху до вашингтонського Капітолію.
Щодо міського органу самоврядування, то його очільник - мер Девід Кос, і депутати працюють на постійній основі й отримують за це зарплату (правда, як на американські мірки, дуже скромну). Депутатський корпус небагаточисельний - вісім осіб (По два від кожного з чотирьох виборчих округів). Виборними є й посади керівників деяких служб - наприклад, департаменту освіти.
Міський річний бюджет складають 200 мільйонів доларів. (Для порівняння: цьогорічний уточнений бюджет Тетіївської міськради на сьогодні становить 1.0,8 мільйона гривень). Тож мерія Санта-Фе має змогу гідно оплачувати працю працівників муніципальних служб й утримувати в штаті кожної з них стільки осіб, скільки потрібно для повного задоволення потреб міста. Так, у службі благоустрою трудиться шістсот (!) працівників.
-Та все ж, мабуть, гарний і затишний Санта-Фе назвати раєм на землі було б перебільшенням?
- Звісно, тут як і всюди, існують свої проблеми. Найбільш гостра з них безробіття, породжене тим, що американські корпорації масово переносять виробничу діяльність у Китай, де робоча сила, значно дешевша, ніж у США. З прикрістю констатують муніципальні працівники той факт що майже-половина місцевих школярів початкової ланки (насамперед це діти з іспаномовних сімей) навчаються, м'яко кажучи, без ентузіазму: вони освоюють техніку читання і письма не в 6-7 річному віці, як належить в розвинутих країнах, а лише в 9-10 років.
- Чи збагатила вас ця закордонна поїздка якимись ідеями, котрі ви могли б застосувати у своїй практичній діяльності?
- Мене дуже вразило те, яку увагу приділяють американці питанням благоустрою та охорони довкілля. Побачене там змусило більш енергійно шукати шляхи для систематичного здійснення ефективної санітарної очистки міста. Планується, що користування послугами транспорту, який вивозить різний непотріб на міське сміттєзвалище, стане для жителів Тетієва обов'язковим. Та й техніку для цього збираємось придбати належну - спеціальну автомашину німецького виробництва, яка пресує й транспортує сміття. Правда, автомобіль не новий (тому й ціна прийнятна), але цілком технічно справний й з високим коефіцієнтом корисної дії.
Приємно здивувало також те, що поряд з традиційними джерелами енергії досить широко використовуються й альтернативні. Так, у Санта-Фе, де ясних, погожих днів набагато більше, ніж похмурих, значна частина використовуваної електроенергії - це електричний струм від сонячних батарей. Думаю, що й українцям взагалі, і тетіївчанам зокрема давно вже пора перейти від розмов про альтернативні джерела енергії до того, щоб змусити їх активно слугувати нам.
Можна повчитися в американців (звісно, в гідних представників цієї нації) й відповідальному ставленню до свого здоров’я, яке вони підтримують не лише завдяки існуванню в країні ефективної системи медичної допомоги, а й шляхом систематичних занять спортом. Крім того, громадяни США навіть і в немолоді роки ведуть активний спосіб життя, Що збагачує їх новими враженнями, позитивними емоціями.
Хочеться, щоб і жителі нашого міста зрозуміли, що нескінченне сидіння біля телеекранів - це не той вид дозвілля, який зміцнює здоров'я й дарує довголіття. Нині в Тетієві споруджується два спортивних комплекси, будівництвом яких опікуються міська та районна ради. Віриться, що їх введення в дію сприятиме залученню до занять спортом і молоді, і людей середнього та старшого віку.
- Ви згадали про те, що американці проявляли щирий інтерес до нашої країни. А чи не планується в рамках якоїсь програми систематичний приїзд американських делегацій в Україну?
- Можливо, й планується. Членам нашої делегації повідомили, що правління програми "Відкритий світ" нині займається підбором кандидатур американських міст-побратимів для тих міст, представники якик побували в США. Отож цілком можливо, що через якийсь рік-два ми, тетіївчани, прийматимемо гостей з-за океану.
С.ПОЛІЩУК
