ПАМ`ЯТАЄМО ТИХ, ХТО ВОЮВАВ ТА ЗАГИНУВ ЗА ЄДИНУ УКРАЇНУ
Сьогодні 26 лютого тетіївська громада вшановує пам'ять Непомнящого Миколи Валерійовича ("Рибака").
Народився 19 грудня 1979 року, Хабаровський край, в сім’ї військовослужбовця. 1983 року сім’я переїхала до
міста Тетієва. В 1996 році закінчив 11 класів школи №3. Закінчив Український транспортний університет. Працював на заводі «Символ», приватним підприємцем, освоїв будівельні професії. Був одруженим, мав доньку.
В 2014 році не зміг спокійно споглядати по телебаченню, що коїться на майдані. Казав, що мусить бути там. Був у другій сотні майдану.
Коли розпочалася війна на Сході, мав єдине рішення – він іде захищати Україну. Сім’я підтримувала, тому що були однодумці. А хто крім нас? Микола оформляв документи на вступ до збройних сил, потрібно було взяти довідку в Києві у військкоматі. Йому сказали, що вона видається протягом місяця, на що він відповів, що місяць буде під дверима. До вечора цю довідку йому видали.
На початку червня 2014 року він став солдатом у складі 25 батальйону «Київська Русь». Був водієм БМП. Мав звання молодшого сержанта.
Розпочалися тривожні дні і ночі. Сім’ю заспокоював, що все добре, що він займається ремонтом своєї техніки. Та це було далеко не так.
За мужність і професіоналізм проявлені під час бою, який відбувся 24 серпня 2014 року, за врятовані життя побратимів, Микола указом Президента був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню.
На першу ротацію батальйон вийшов в останні дні 2014 року. А вже в середині січня 2015 , в зв’язку з загостренням на фронті, бійці в терміновому порядку були зібрані та відправлені на схід України, район Дебальцево.
Йшли важкі бої, було багато втрат. Його рота була 8 днів в повному оточені ворога, та не втрачала сили духу, проявляючи величезну хоробрість – захищали свою країну.
Вони не знали, чи вдасться залишитися живими. Не всі вийшли з оточення. Микола був пораненим, отримав контузію. Був відправлений в Харківський військовий шпиталь, далі був Білоцерківський шпиталь. І недолікувавшись поїхав назад, на схід, бо там була біда…
В червні 2015 року був демобілізований, повернувся до роботи на мирній землі. Та відібране здоров’я далося в знаки. 26 лютого 2016 року серце Воїна зупинилося.
Час не лікує. Не забувають побратими «Рибака», бо він той хто собою прикрив би в бою. Вічна пам'ять Герою України!
