ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ

В Тетіїв маленький Юрій приїхав разом з матір’ю – Марією Михайлівною, яка овдовівши молодою, виховувала трьох дітей. Юрій був учнем міської школи №4, закінчив її в 1977 році.

Був призваний у 1979 році на службу в армію, служив у танкових військах у Харкові. Мріяв стати кадровим військовим, та далися взнаки проблеми зі здоров’ям. По завершенню військової служби працював недовго в Києві на залізобетонному заводі. Надійним супутником життя стала дружина Ніна Максимівна Марценюк.

Останні 15 років Юрій працював на сільськогосподарському підприємстві «Слобода», звідки і пішов захищати рідну землю, рідну матір, дружину і всіх нас….

Пішов воювати добровольцем 10 серпня 2014 року – відразу після того, як дозволили брати до армії громадян його віку. У зоні проведення антитерористичної операції перебував у складі 25-го окремого мотопіхотного батальйону територіальної оборони навідником – оператором. 6 грудня 2014 року Україна втратила свого відданого сина – доброволець Юрій Марценюк загинув в районі Дебальцево від поранення в голову під час артобстрілу опорного пункту. На знак великої пошани - в пам'ять про випускника-воїна Юрія Марценюка. на фасаді Тетіївської гімназії встановлено меморіальну дошку.

Указом Президента України №76/2016 від 1 березня 2016 року, «За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Вічна пам’ять герою, а його рідним і близьким — наші співчуття і повага!