3 жовтня святкував би свій день народження наш земляк, герой АТО Володимир Юрченко

Пізніше навчався ще в Полтавському командному училищі зв’язку, звідки за розподілом потрапив в Амурську область. Після розпаду СРСР Володимир разом із сім’єю повертається в Україну і одразу починає службу в 95-й окремій аеромобільній бригаді Високомобільних десантних військ Збройних сил України. Спочатку був командиром роти, потім – зам.командира батальйону, на пенсію пішов із посади начальника штабу батальйону.

Підполковник у відставці Володимир Миколайович Юрченко від початку війни на сході України з літа 2014 р. – покинувши свій будівельний бізнес, за покликом серця почав їздити у найгарячіші точки АТО в якості волонтера. Неодноразово доставляв продукти, військове спорядження і ліки в Донецький аеропорт, с. Дебальцеве, с. Піски, вивозив поранених, потрапляв під кулі, артобстріл. Уперше чоловік не зустрічав Новий рік із сім’єю, а в день народження доньки вже ввечері поїхав в зону АТО. Володимир підтримував тих, хто на війні, геть забувши про себе. Двічі був поранений. Лікувався в м. Харкові. Навіть на лікарняному ліжку Володимир постійно тримав зв'язок із своїми колегами-волонтерами. Згодом чоловіка перевезли до м. Житомира. Він почувався краще. Але несподівано для всіх 2 лютого 2015 року його вирвав із життя серцевий напад. Серце 46-річного чоловіка не витримало переживань за своїх побратимів, які відстоюють незалежність України.

У другу роковину смерті В.Юрченка на фасадній стіні школи, де він навчався встановили меморіальну дошку.

Указом Президента України №2702015 від 15 травня 2015 року, «За особисту мужність, високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).