Телефони довіри Контакти Версія для людей з обмeженими можливостями

Вшановуємо Героїв АТО

                                                                                                                                              

                                                                                                                                                         

                                                                                                                                                                         Юрій Григорович Марценюк

Юрій Марценюк народився 12 лютого 1960 року на Донеччині в сім’ї робітників. Переїхав з матірю до Тетієва, де і закінчив школу №4. У 1979 був призваний до армії і служив у танкових військах у Харкові.

Після завершення військової служби недовго попрацювавши у столиці (був формувальником на залізобетонному заводі), повернувся на Тетіївщину.

З 1989 року перебував у шлюбі з Ніною Максимівною Марценюк.

Останні п'ятнадцять років Юрій Григорович працював у сільськогосподарському підприємстві «Слобода», звідки і пішов захищати рідну землю, захищаючи матір, дружину і всіх нас…

Пішов воювати добровольцем 10 серпня 2014 року, відразу після того, як дозволили брати до армії громадян його віку. У зоні проведення антитерористичної операції перебував у складі 25 батальйону територіальної оборони.

6 грудня 2014 року загинув в районі Дебальцево.

 

                                                                                                                                                  

                                                                                                                                                          Володимир Миколайович Юрченко

Володимир Юрченко народився у 1969 році в Кашперівці. Після закінчення з Похвальною грамотою восьми класів вступив до Ленінградського суворовського училища, потім був курсантом Полтавського вищого військово-командного училища зв’язку. За розподілом служив командуючим роти у десантних військах в Амурській області, згодом в Житомирській аеромобільній бригаді десантних військ. Звільнений в запас у званні підполковника.

З травня 2014 року як волонтер Володимир брав участь у проведенні антитерористичної операції в складі батальйонної тактичної групи. Надавав дієву допомогу під час евакуації поранених особового складу. Постійно підтримував та організовував надання волонтерської допомоги для військовослужбовців 95-ї бригади десантних військ.

23 січня 2015 року під час чергової евакуації поранених автомобіль, яким керував Володимир, потрапив під артобстріл, і волонтер отримав поранення ніг. Лікувався у військовому госпіталі Харкова. А коли приїхав до Житомира, несподівано для всіх у Володимира стався серцевий напад, який 2 лютого забрав життя сорокап’ятирічного чоловіка.

Указом Президента України підполковника запасу Володимира Юрченка нагороджено орденом Богдана Хмельницького за мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.

 

 

                                                                                                                                                

                                                                                                                                                          Віктор Олександрович Гуменюк

Віктор Гуменюк народився 16 січня 1990 року в Тетієві. В 2001 році закінчив Тетіївську гімназію. Був мобілізований у травні 2014 року.

В зоні проведення антитерористичної операції служив в 11-му окремому мотопіхотному батальйоні.

Майже рік він воював у гарячих точках нашої країни. Побачивши, як упав, підкошений кулею, його бойовий побратим, він, не роздумуючи, кинувся до нього, щоб витягнути з поля зору ворожого снайпера, де його і спіткала смертельна куля. Це сталося 7 квітня 2015-го поблизу селища Опитне — на лінії розмежування з окупованою терористами територією. До демобілізації Віктор Гуменюк не дожив 16 днів…

Указом Президента України №311/2015 від 4 червня 2015 року «За особисту мужність, високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

 

 

                                                                                                                                        

                                                                                                                                                       Роман Васильович Горбенко

Роман Горбенко народився 1 березня 1974 року в Стадниці в сім’ї робітників. Після закінчення в 1991 році місцевої школи та здобуття у Вінниці спеціальності електрика, пішов працювати на спиртовий завод. Через чотири роки Романа призвали на строкову службу, по закінченні якої він знову повернувся на завод, а потім перейшов на роботу у СТОВ «Дібрівка-Агросервіс».

26 серпня 2014 року Роман Горбенко був мобілізований до війська. Після навчання та підготовки він у складі 30-тої окремої механізованої бригади був направлений у зону проведення антитерористичної операції на захист Вітчизни.

4 березня 2015 року при виконанні військового завдання у селищі Луганське Донецької області Роман Горбенко загинув.

 

 

                                                                                                                                  

                                                                                                                                        Олександр Миколайович Сидоренко

Олександр Сидоренко народився 21 серпня 1974 року. Закінчив Тетіївську школу №3.

Працював комбайнером у ПОПП «Еліта». Разом з дружиною Оленою виховував трьох синів і дочекалися внучки від старшого сина.

Старшина роти 11 територіального батальйону «Київська Русь» майже рік був у пеклі Донбасу. Останнім місцем дислокації став фронтовий «гарячий» рубіж Опитне-Авдіївка, Піски, де і поклав своє життя.

Загинув 24 квітня 2015 року біля Донецького аеропорту.

 

 

                                                                                                                             

                                                                                                                                       Леонід Андрійович Сухацький

Леонід Сухацький народився 10 липня 1969 року у м.Тетієві. Закінчив Тетіївську школу №1.

У 1987 році в м.Радомишль закінчив ПТУ №34.

Проходив службу у лавах Збройних сил у м.Катовіца (Польща) командиром танка. Був старшим сержантом. Після служби в армії з 1993 року служив в органах внутрішніх справ, з 2000 року працював на посаді командира відділення ППЧ-29 у м.Тетієві. З 2008 року по серпень 2014 року працював у ПП «Слоблдяник».

Призваний на військову службу 29 серпня 2014 року і потрапив на місце дислокації під Маріуполь. Був командиром танка 17-ї Криворізької бригади.

45-річного військового з позивним «Льоня» та його 46-річний танк «Дружок» вороги прозвали «чорною смертю», а бійці його підрозділу – «ангелом-охоронцем», адже вони не один раз були врятовані від вірної смерті завдяки високому професіоналізму Леоніда Сухацького і екіпажу його бойової машини.

22 лютого 2015 року Леонід Сухацький, під час виконання бойового завдання, отримав важкі поранення і того ж дня помер в госпіталі м.Маріуполя. 

 

 

                                                                                                                    

                                                                                                                                           Іван Андрійович Моргун

Іван Моргун народився 1 липня 1994 року. Закінчив Тетіївську школу №3 та відслужив у Збройних силах України.

Більше року Іван служив у складі 11 територіального батальйону «Київська Русь». З них три місяці – на передовій автомобілем підвозив пальне для техніки. У травні 2015 року Івана Моргуна демобілізували.

30 липня 2015 року внаслідок захворювання отриманого під час проходження служби Іван Моргун помер.

Указом Президента України №551/2016 від 12 грудня 2016 року «за особисту мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

 

 

                                                                                                               

                                                                                                                             Руслан Вікторович Міщенко

Руслан Міщенко народився 8 травня 1982 року в Тетієві. Закінчив Тетіївську гімназію, пізніше ПТУ. Працював у різних галузях народного господарства.

У березні 2015 року призваний на службу. Був старшим водієм-гранатометником мінометного взводу 37 окремого мотопіхотного батальйону (56-а окрема мотопіхотна бригада).

Помер 27 жовтня 2015 року під час несення служби в районі с.Кременівка Нікопольського району Донецької області.

 

 

                                                                                                              

                                                                                                                           Непомнящий Микола Валерійович

Микола Непомнящий народився 19 грудня 1979 року в сім’ї військовослужбовця. У 1983 році разом з батьками переїхав до Тетієва. Закінчив Тетіївську школу №3, в Національному транспортному університеті здобув спеціальність інженера-механіка. Трудову діяльність розпочав на заводі «Символ», згодом працював на будівництві, був приватним підприємцем.

Коли в січні 2014 року на Майдані у Києві з’явилися перші жертви, Микола не зміг стояти осторонь і поїхав на допомогу, щоб разом з іншими патріотами відстоювати свободу та демократію. А вже в червні пішов добровольцем – боронити країну від агресора на Сході, в складі 25-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь». Був водієм БМП, мав звання молодшого сержанта.

Під час важких боїв під Дебальцевим отримав вогнепальне поранення.

У червні 2015 року Микола повернувся до родини в Тетіїв.

26 лютого 2016 року помер від тяжкої хвороби, отриманої в зоні АТО.

Указом Президента України № 109/2015 від 26 лютого 2015 року, «за особисту мужність, високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

 

 

                                                                                                            

                                                                                                                           Теслюк Георгій Михайлович

Георгій Теслюк народився 11 червня 1979 року в селі Чагорі Глибоцького району Чернівецької області. В 2004 році закінчив Буковинську державну медакадемію. В 2004-2006 роках пройшов інтернатуру по урології. На Тетіївщину доля закинула у 2006 році, тут він працював на посаді уролога центральної районної лікарні. Мав І кваліфікаційну категорію.

З початком подій на Майдані Георгій всі вихідні дні проводить у якості лікаря-волонтера в Києва.

Влітку 2015 року у складі І добровольчого мобільного шпиталю ім. Пирогова Георгій Теслюк надавав допомогу жителям окупованих територій та учасникам АТО. Коли він їхав на Донбас, вже знав про свій діагноз (онкологія), але все одно поїхав рятувати бійців, вважаючи це своїм внеском в перемогу українського народу над російськими окупантами. Георгій Теслюк приєднався до медиків-добровольців під час шостої та сьомої ротацій в травні 2015 року.

14 серпня 2016 року Георгій Теслюк помер від онкології.

 

 

                                                                                                     

                                                                                                                      Халазій Ігор Михайлович

Ігор Халазій народився 11 травня 1978 року в м.Полтава.

9 липня 2015 року пішов добровольцем в зону АТО. Воював у складі третього батальйону Ропшинської 92-ї окремої механізованої бригади. Був стрільцем-помічником гранатометника. Демобілізувався 20 жовтня 2016 року. Після демобілізації працював у місті Ірпінь.

30 травня 2017 року 39-річний Ігор Михайлович підписав контракт на військову службу. А 2 червня, через два дні, загинув під час виконання бойового завдання поблизу с.Новомихайлівка Мар’їнського району Донецької області внаслідок підриву на вибуховому пристрої.

Указом Президента України № 318/2017 від 11 жовтня 2017 року, «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов’язку», нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

 

 

 

                                                                                                              Сергій Анатолійович Лігавий

Сергій Лігавий народився 1 грудня 1983 року в Тетієві в сім’ї робітників. Навчався в Тетіївській школі №3, яку закінчив у 1998 році. Потім навчався в Таращанському сільськогосподарському технікумі. З 1998 по 2001 рік здобував спеціальність механіка.

Строкову військову службу проходив з 2001 по 2003 роки в Києві при Міністерстві оборони. Працював водієм в Укртелекомі в Тетієві.

29 липня 2014 року пішов добровольцем в зону АТО. Служив в 25-му батальйоні «Київська Русь». Демобілізований в 2015 році.

5 жовтня 2015 році помер від психологічної травми, отриманої в зоні АТО.

 

 

E-Mail: *

Пароль: *


Ще не зареєстровані? Реєстрація