Телефони довіри Контакти Версія для людей з обмeженими можливостями

Біатлон

ФЕДЕРАЦІЯ БІАТЛОНУ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Віце-президент та засновник Майструк Руслан Володимирович

 

Тетіївський район пишається нашими переможцями з біатлону

Любаренко Олексій Андрійович — старший тренер центру олімпійської підготовки з біатлону і виконавчий директор федерації біатлону Київської області, член президії федерації біатлону України, член тренерської ради України з біатлону.

— Ми маємо переможців з біатлону на змаганнях міжнародного рівня, Але нашим читачам цікаво з чого все починалося?

Все почалося із відкриття секції біатлону у 1985 році, дитячою Юацької спортивної школи на базі Колгоспу імені Калініна в Тетієві.  Були запрошені тренери і ми Почали разом культивувати такий Вид спорту, як біатлон. Працювали Такі тренери: Неупокоєв Анатолій Анатолійович, Майструк Петро григорович, Січкарук Віктор Васиьович, а в подальшому вихованці Неупокоєва, які на сьогоднішній День працюють — Калько В’ячеслав Васильович і Паламарчук Олексій Петрович. Були набрані діти, були перші успіхи. Все це продовжувалось до 1998 року, тоді було призупинено розвиток цього виду спорту в зв’язку з подіями, які відбувалися на території України. На сьогоднішній день це дається взнаки, тому що втрачено декілька поколінь дітей, які почали займатися зовсім іншими справами. Приблизно десь до 2000 року був занепад біатлону допоки рішенням колегії обласного управління фізичної культури і спорту при Київській обласній адміністрації було прийнято рішення відновити роботу школи біатлону в Тетієві. Робота була розпочата і на базі колгоспу ім. Калініна знову було відкрито відділення біатлону, яке згодом реформувалося у відділення біатлону Київського обласного інтернату спортивного профілю. Київський обласний інтернат спортивного профілю — це значна подія у розвитку біатлону не тільки в Тетієві, а й в Київській області. Це була одна з найкращих форм підготовки спортсменів вищих розрядів, які приймали участь як в Українських, так і в міжнародних змаганнях. В чому тут була перевага — в тому, що всі 20 спортсменів, які потрапляли відбором за спортивним результатом у відділення Київського обласного інтернату спортивного профілю мали змогу проживати, навчатися, харчуватися і двічі на день тренуватися під керівництвом тренерів. А це давало змогу проводити навчально-тренувальний процес безперебійно, все було розписано згідно навчального плану, діти тренувались, вони мали свої завдання, які виконувались як мікроциклами так і мезоциклами та макроциклами. Це принесло свої результати: в Тетієві з’явилися перші майстри спорту з біатлону, чемпіони України. Все радувало як тренерів, так і керівників галузі. Після чого ми почали працювати зовсім на іншому рівні. На цей період можна віднести таких спортсменів, як Сергій Біленький, який виконав один із перших нормативів на майстра спорту, Наталя Недашківська — виконала нормативи і стала чемпіонкою України. За ними пішла ціла плеяда хлопців — Віталій Ємець, Євген Ємець, Віталій Дердійчук,які теж показували досить високі результати, були учасниками чемпіонатів Європи та світу. На їхньому прикладі багато дітей приходили, займались і теж прагнули добитися високих спортивних результатів. Потім наші вихованці почали приймати участь у  Європейських молодіжних фестивалях — це фестивалі, які проводяться раз у чотири роки перед зимовими олімпійськими іграми. Нам приємно, що в таких фестивалях приймала участь наша вихованка Наталя Недашківська, а надалі і Олександр Морьєв, який вже готувався до перших зимових олімпійських ігор, але отримав травми і пропустив ці ігри. Школа швидко розвивалася, зростала кваліфікація тренерів, а разом з ними зростала і кваліфікація спортсменів. Вони почали займати провідні місця на чемпіонатах України, зокрема: Наталя Недашківська, Євген Ємець, Віталій Дердійчук, що вже наблизились до призових місць на чемпіонатах Світу та Європи, але у 2010 році відділення біатлону було закрито і Тетіївське відділення Київського обласного інтернату спортивного профілю було ліквідовано. Але тренери не полишили свою справу і продовжували працювати — хто

на половину на громадських засадах, а дехто навіть без заробітної плати. Ми не залишили тих дітей, на яких мали надію, які можуть показати високі спортивні результати. Така робота продовжувалась до 2011 року і коли вже на території Київщини було відкрито Київський обласний центр олімпійської підготовки, то такі тренери як Калько В’ячеслав Васильович і я, які мали у своїх групах талановитих спортсменів, перейшли на роботу в Київський обласний центр олімпійської підготовки. Калько займався з Морьєвим Олександром, а я — з Надією Бєлкіною. І отак шість років: збори, на місцях тренування,  збори у складі кандидатів до збірної команди України, потім уже резерв збірної команди України і національна команда. З 2015 року такі наші спортсмени як Бєлкіна, Морьєв увійшли до складу збірної національної команди України, почали отримувати заробітну плату за рахунок міністерства фізичної культури, молоді і спорту. Їхня підготовка стала на щабель вищою, тому що в їхньому навчально-тренувальному плані з’явились збори в країнах Скандинавії, а там тренування на снігу починаються з жовтня місяця. Коли проходив перший етап чемпіонату України у грудні, ці спортсмени вже приїхали на змагання з хорошою базою підготовки і показували високі результати. Ще хочу відмітити такі села як Високе і Черепин, де вчителі фізичної культури — Поліщук Петро Іванович, Агєєв Юрій Трохимович, проявляють теж неабиякий інтерес до цього виду спорту і їхні вихованці комплектували збірні команди Київської області. Протягом останніх років наші вихованці і вихованці вчителів вище названих шкіл постійно займають місця в чемпіонатах Київської області з лижних перегонів. А останні три роки ми постійно виграємо і Тетіївський район є переможцем в Київській області у змаганнях з лижних перегонів.

 

 

— Розкажіть про спортивний інтернат та чи існує він на даний час?

Тетіївський спортивний інтернат в 2010 році рішенням сесії Київської обласної ради було передано на баланс Тетіївської міської ради. Приміщення збережене, але коштів на сьогодні ні в міській раді, ні в районній раді для відновлення роботи даного закладу немає. Але ми не втрачаємо надію і не опускаємо руки.

 

— В 2014 році в Тетієві відбулася виїзна колегія міністерства спорту за участю міністра Ігора Жданова,який дав обіцянки стосовно фінансування спортивного інтернату. Чи виконанні ті обіцянки?

Він не давав обіцянку стосовно фінансування спортивного інтернату, тому що це не в його компетенції. Київський обласний інтернат чи відділення Тетіївського біатлону — це прерогатива Київської обласної державної адміністрації, зокрема Київської обласної ради, тому що це місцевий бюджет  Київської області.

 

— Де тренуються біатлоністи і які плани стосовно розвитку тренувальної бази?

Проблем з базою немає — для біатлоніста не потрібно занадто великої бази. Вистачає в підготовці до стрільби тиру, який знаходиться на базі 3-ої школи і з якою укладено договір згідно цільової комплексної програми — фізична культура і здоров’я району, де діти можуть безкоштовно займатися, там немає ніяких перепон.  Для того, щоб готувати спортсменів високого рівня, наприклад, на рівень першого розряду кандидатів в майстри спорту, майстрів спорту, необхідне цілеспрямоване повсякденне тренування не менше двох разів на день, тобто, 4 години тренування в день. Щоб проводити таке тренування спортсменам необхідно проживати в окремому приміщенні, яке у нас є, харчуватися і навчатися. Ці питання не вирішені на сьогоднішній день.

 

 — Розкажіть про наших переможців, де вдалося віднайти таких самородків?

Працювали з Тетіївськими школами, з школами району. А з спортсменкою Надією Бєлкіною познайомилися в 2010 році під час чемпіонату Європи, коли виступала збірна команда нашого відділення інтернату. Після того як ми поспілкувалися, вона з тренером вирішили переїхати в Україну для тренувань. Надія має тут рідних,  що допомогло їй отримати громадянство. 5 років проживання та тренувань в Тетієві вже принесли свої плоди. Це не просто прийшла якась дівчинка з суперданими чи суперпідготовлена, це проста дитина, яка була мотивована.

 

— Хто саме її тренує?

Треную її я між тими періодами, коли вона знаходиться на зборах. Цього часу небагато, але є такі збори, куди і я виїжджаю, де ми працюємо спільно із тренерами збірної команди. Там відточуємо свою спортивну майстерність, навчаємось найновітніших передових технологій, які існують у світі. Так, день за днем, рік за роком, ми приходимо до якогось спортивного результату.

 

— Розкажіть про досягнення наших біатлоністів?

На базі наших занять виросли такі спортсмени, які мають високі досягнення: Ємець Євген, Ємець Віктор, Дердейчук Віталій, Наталія Недашківська. Багато спортсменів 1996–1998 років, якими фактично займалися 5 років, вже виходили на рівень збірної команди України, а під час закриття інтернату ці вікові групи випали. Ми вольовими зусиллями і при допомозі нашого президента обласної федерації біатлону Руслана Тарасовича Голуба з 2014 року відновили заняття з дітьми і зараз займаємося з віковими категоріями 1999–2003 років. Це хлопчики й дівчатка, які проходять спеціальний етап підготовки для того, щоб потрапити на чемпіонат України. Зайнявши 1–6 місце спортсмен зараховується до центру олімпійської підготовки. Цей сезон 2015–2016 років для нас був плідним в тому плані, що спортсмени успішно виступили. Олександр Морьєв був учасником юніорського чемпіонату світу, став чемпіоном України. Ми приймали участь у чемпіонатах Білорусії, де теж вигравали призові місця. Надія Бєлкіна стала чемпіонкою України, майстром спорту України, увійшла до основної збірної команди України і в цьому сезоні вже прийняла участь в етапах кубку світу, кубку Європи. Якщо її кращими результатами на кубку світу були 28–30 місця, а ці місця вже залікові і вважаються елітою світового біатлону, то на кубку АйБІЮ в цьому сезоні вона здобула три золоті медалі і  бронзову у змішаних естафетах. Приємно, що Надія Бєлкіна в цих змаганнях не тільки не підвела свою команду, а й була одним із лідерів команди, що й привело нас до перемоги. Завершила сезон Надія Бєлкіна в цьому  році можна сказати дуже успішно — крім золотих і бронзових медалей в змішаних естафетах вона ще на останньому етапі виграла золото в спринтерській гонці, де зайняла перше місце і тим самим виконала норматив майстра спорту міжнародного класу. Хоч ці змагання і йдуть другими в світовому рейтингу біатлону, але вони важливі перспективою входження до основного складу збірної команди України і з перспективою для підготовки на олімпійські ігри в 2018 році у Кореї. Надіємось, що зусиллями багатьох людей ця мрія спортсменки і мрія тренера збудеться. Нам буде приємно, що представники Тетієва будуть виступати  на міжнародних змаганнях найвищого рівня — Олімпійських іграх. Для цього потрібно ще дуже багато працювати ці 2 роки, щоб не втратити спортивну форму, щоб не отримати фізичних травм, щоб не було психологічних зривів. Тому що спорт вищих досягнень — це дуже велика робота, це праця без відпусток, праця без вихідних, робота і вдень, і вночі над своїми морально-вольовими якостями, над підвищенням фізичних можливостей організму.

 

— Які саме виникають труднощі в тренерській діяльності?

Найбільші труднощі в тренерській діяльності — це фінансування, різні дозволи на зброю, на придбання зброї, на придбання набоїв, на зберігання всього цього.  На сьогоднішній день у нас в Тетієві таких дозволів немає і ми мусимо зберігати зброю в Чернігові в Державному центрі олімпійської підготовки.  І, таким чином, доступ підростаючого покоління тут, на місці до вогнепальної зброї відсутній. Ми дітей готуємо на пневматичній зброї. Вона підходить для навчання і дає змогу опанувати необхідні навики і вміння, але вона не відповідає тим параметрам, які потрібно закладати дітям в такому молодому віці. Потрібно їх навчати правильно, з азів правильно поводитись саме з тією зброєю, з якою вони будуть працювати все своє майбутнє  спортивне життя. Цього немає, це теж дає збій, спортсменам потрібно перелаштовуватись на інші види зброї і демонструвати якісну стрільбу. А це вже проблематично. Проблеми є також з лижним інвентарем, спортивною формою. Крім того, тренера вищої категорії постійно відірвані від сім’ї. Місяць, дехто і півроку повинні бути там, де є сніг і готувати команду до чемпіонату світу. Але коли ти любиш свою роботу і бачиш результат своєї праці,  то це переростає у прогресивний фанатизм. Це та робота, яка веде підростаюче покоління до спортивних звершень, до їхніх перемог, до позитивного іміджу нашого міста, району, області і держави на міжнародній арені.

 

— Відносно представників школи біатлону існує багато пересудів стосовно їх російського коріння. Як ви можете це прокоментувати?

Візьмемо ту саму Надію Бєлкіну, яка прийшла до нас у 2010 році. Спортсмен І спортивного розряду, навіть не проходила в збірну команду України. На сьогоднішній день вона член збірної команди України і, вигравши чемпіонат України, стала майстром спорту України з біатлону. Саме в Україні вона  отримала такі перспективи згідно показаного результату. При тому, що тут теж конкуренція дуже висока. Ще навіть на початку сезону було невідомо чи буде вона займатися з основною командою: все залежало від показаного спортивного результату та, можливо, від мотивації. А щодо пересудів, то це просто не тактовно. Я б назвав думку таких людей дуже недалекоглядною і не потрібно займатись шовінізмом.

 

— Чи є наступники цим спортсменам в підростаючому поколінні?

Влад Новіцький, Володя Шмаркатюк, Сергій Кришталь — це ті діти, про яких через рік-два почнуть писати газети і демонструватимуть відеоролики. Вони, в своєму  юнацькому віці, в цьому році зайняли третє місце в естафетних гонках на Всеукраїнських змаганнях. Якщо враховувати, що це медальне місце і той факт, що ці  хлопчики молодші на 2 роки за своїх суперників, то це велика перспектива. Мета тренерів — плідно працювати з цими спортсменами, щоб отримати високий спортивний  результат для участі у ІІІ зимових Олімпійських іграх у 2020 році. Попереду ще 4 роки, але це важка робота, яка не буде припинятися ні на один день, ні літом, ні зимою, ні в канікули, ні в вихідні. Це планомірна робота, яка приведе до того рівня, який потрібен для перемоги.

 

— Чи допомагає тетіївському біатлону той факт, що Голуб Руслан Тарасович є віце-президентом Федерації біатлону України?

Руслан Тарасович уже багато років співпрацює з нами. Він дуже багато уваги приділяє місцевій школі з підготовки резерву. Проблема якісного лижного інвентаря,  спортивної форми майже ліквідована за рахунок обласної федерації.

 

— Назвіть спонсорів, які опікуються нашими біатлоністами.

Це Руслан Тарасович Голуб. Це Олег Петрович Лазарук, який постійно допомагає і є членом президії Київської обласної федерації біатлону. Він постійно допомагає як фінансово, так і морально, відвідує чемпіонати світу.

 

— За якими телефонами можна записатися на секцію біатлону в Тетієві?

Телефон для довідки: (067) 609-58-29. Для занять біатлоном приймаємо діток з 9–11 років. В другій половині травня ми маємо відібрати дітей, укомплектувати групи і 20–25 серпня, перед навчальним роком, почнуться заняття. Тренування є безкоштовними.

 

За матеріалами "Тетіїв Сьогодні"

E-Mail: *

Пароль: *


Ще не зареєстровані? Реєстрація